?

Log in

No account? Create an account

Обитель цивилизатора

Всё на свете миф


Previous Entry Share Next Entry
Деблокада 32 БП
feldherrnhalle

«Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4 5 0!»

Частина II

Командування, розуміючи в якій ситуації опинився 32 БП і приблизно уявляючи сили та засоби противника в даному районі, вирішує провести повномасштабну операцію на даній ділянці фронту. Для цієї операції було задіяно 5 механізовану роту (10 БМП-2) 2 батальйону 24 ОМБр під командування капітана Володимира Шумила з позивним Скотина. Для цієї операції також була сформована РТГр зі складу 1 аемб 95 ОАЕМБр, котру терміново зняли з-під Донецького аеропорту, де вони займалися конвоюванням колон до аеропорту. Для операції залучили і групу 24 ОШБ та від 2 до 3 РГСпН 8-го полку ГУР МО України. 18.10.14 в період з 16 з по 17:00 в Лисичанську прибуває РТГр 95 ОАМЕБр на 8 БТР-80 з важких озброєнням, а саме СПГ-9, АГС-17, ПТРК та трофейними НСВ. Звідти колона рушає на 31 БП. Загальний задум був такий: в бій посилається три бронегрупи. Ліворуч та праворуч від дороги та по самій трасі. Детальніше про кожну з них.
5 рота отримує завдання на висування в заданий район, що було доволі неочікувано для особового складу. За непідтвердженими даними, замість них повинна була їхати 4 рота, але вони відмовилися від виконання наказу. Окрім цього, бійці 5 роти отримали наказ забрати всі свої особисті речі з БМП-2 та загрузити їх БК по максимуму. Під вечір 18.10. 5 мр отримує завдання прибути в район Лисичанська. Зібравшись за годину, рота рушила до 25 БП, де отримала команду залишити всі особисті речі, котрі були в БМП, та наповнити їх додатковим БП. Близько 20-21:00 рота прибуває в район 31 БП, де зустрічає бійців 95 ОАЕМБр та 24 ОШБ. Згідно з планом, вони повинні були атакувати 18.10, але Миронюк скасував атаку, аргументуючи це тим, що вже надто темно. 1 взвод 5 роти з 1 та 3 відділенями поїхали на 29 БП переночувати, де їх зустріли бійці в/ч 3008. Поруч з ними в полі розташовувалися бійці 80 ОАЕМБр. Полковник Миронюк пообіцяв артилерійську підтримку перед початком операції. Забігаючи вперед, скажу, що її не було.

Частина 5 роти під Лисичанськом. 18.10.14

Група з лівого флангу. Перед бійцями ставиться головне завдання – прорватися до 32 БП. Паралельно потрібно також зачистити ворожі окопи в посадках, вибити противника з району ферми та по можливості довести БК та воду (воду віз КрАЗ) до 32 БП. 3 взводу даної роти було поставлене завдання рухатися по лівому флангу від дороги. Провідниками з ними їхав "Урал" 8 опСпН з водою та 12 бійцями під командування КГр з позивним "Коршун".
По дорозі вони зустріли ще одну групу 8 опСпН з КГр з позивним Бобер, і він очолив бронегрупу. Позаду них 7 БМП-2 та 27 бійців піхоти на броні. В основному сиділо по 3-4 піхотинці на БМП. Завдання бійців СпН полягало в тому, аби забезпечити прохід військ. До БП. Після "Уралу" їхала БМП-2, на котрій сидів старшина Володимр Серебрєніков, етнічний росіянин. Третьою в колоні рухалася БМП-2 командира роти. Переночувавши в БМП, рота рушила виконувати завдання о 5-й ранку під прикриттям мінометної батареї.
Приблизно за 40 хвилин дісталися місця, і противник відкрив щільний стрілецький вогонь по колоні. Першим кульове поранення отримав старшина Серебрєніков. Бійці 8 опСпН спішилися і почали керувати боєм та розвертати БМП у бойові порядки. Самих же піхотинців охопив страх і через те, що вони не мали жодного бойового досвіду, самі розвернутися у бойові порядки вони не змогли б. Розвернувшись в лінію з відстанню 10-15 метрів між кожною бронемашиною, бійці пішли в лобову атаку на ворожу посадку. Старшина роти, незважаючи на своє поранення, змушував бійців відкривати вогонь, це саме робили і спецпризначенці. В ході бою колона умовно поділилася на дві групи, ліворуч ішло три БМП-2 та бійці 1-ї групи опСпН, а праворуч разом з командиром роти та КГр групи 4 БМП-2. Як вже зазначалося, приблизно за 40 хвилин вони захопили перші окопи в посадці, де валялося безліч РПГ-18, стрілецька зброя, 2 тепловізори, рюкзаки з особистими речами сепаратистів. Вище по лівому флангу 8 опСпН захопив ПТРС, стрілецьку зброю та РПГ. В ході бою на лівому фланзі БМП-2, в котрій оператором-навідником був замполіт капітан Богдан Левандовський, вогнем 30-мм пушки знищив ворожу "Ниву" червоного кольору та розрахунок ПТКР. Метрів за 150 від даної позиції знаходилася позиція ворожих гранатометників.
Механік-водій Михайло Чумбей помітив, як противник (двоє бійців) виходить на них з РПГ, але капітан Левандовський сказав, що в них заклинило пушку та ПКТ. Гранатометників прикривав ворожий кулеметник. По БМП влучили з РПГ (до того дана БМП-2 отримала 5 попадань з РПГ) і вона дещо задимілася. Мехвода оглушило так, що він не чув звуку мотора, але все-таки зумів розвернути БМП та відвести її з-під вогню до першої посадки, котру вони зачистили. Там екіпаж почав оглядати машину і виявив, що в неї проблеми з двигуном. Бійці на лівому фланзі розуміли, що дорога може бути замінованою, БМП-2 просувались скрізь посадку перпендикулярно атакованій.
Поки що операція просувалася доволі непогано, оскільки ліва колона зайшла з флангу і мала перевагу. БМП повільно рухалась та стріляла, а піхота йшла позаду неї. Частина рухалася ліворуч від БМП-2. І коли БМП-2 з номером "551" виїхала на перехрестя польових доріг – пролунав потужний вибух. Броня наїхала на протитанкову міну. Екіпаж хутко покинув машину з контузіями, мехвод зазнав поранення. Бійці, котрі рухалися ліворуч від БМП, попадали на землю від вибуху, отримавши сильні контузії. На щастя, БМП наїхала правою стороною на міну, і весь удар на себе прийняла машина, а не піхота. Його та інших поранених разом з "300" ст.лейтенантом Вилкою відправили на "Уралі". Згодом бойовики з РПГ влучили в машину з номером "124" та власним іменем "Доберман", збивши їй гусянку. Екіпаж покинув машину. Зайнявши лінію оборони противника, на ходу було 4 БМП-2, котрі вели вогонь.

Бойове зіткнення в районі 32 БП з лівого флангу 19.10

Тут варто зазначити, що в однієї з БМП не стріляла пушка, а в іншої не поверталася башта, але стріляла пушка. Тому даній БМП доводилося весь час крутися зі сторони в сторону, аби вести відносно прицільний вогонь. Під час бою наступив такий період в піхоти, що ними оволодів страх і паніка. Практично ніхто не стріляв. За однією БМП сховалося 15 бійців, котрі скупчилися і не відкривали вогонь. Старшина роти бігав між 4 БМП-2, котрі йшли праворуч, та розставляв людей за машинами і мотивував їх відкривати вогонь: будь-який, неприцільний, лиш би стріляли в сторону противника.
По лівому флангу КГр даної колони разом з іншими трьома спецпризначенцями натрапили на розтяжку в посадці. Скоріш за все, БМП під час руху наїхала на розтяжку з гранати, і бійці отримали незначні поранення. Бобер передав по рації аби Коршун приймав командування у свої руки. В результаті підриву всі 4 отримали поранення, і їх знову відвіз "Урал" їхнього полку.
Доходило до того, що бійці хотіли вести вогонь з бійниць всередині БМП, але через страх вони просто забували, як вони відкриваються. Але наступив переломний момент, коли піхота все-таки повірила в свої сили, і це незважаючи на те, що стрілецький вогонь противника був настільки щільним, що бійці пересувалися лежачи та перезаряджали зброю також лежачи на землі, бійці почали стріляти зі своїх автоматів, підствольників, кулеметів та БМП-2. З 7 БМП повністю справно стріляло 2-3 машини. За перші 30 хвилин старшина роти розстріляв всі свої 14 магазинів до автомата, кожен боєць мав мінімум 6-8 магазинів, але не всі мали бронежилети. Хотілося б відзначити відважного механіка-водія Костянтина Манігду, котрий на своїй БМП "Піковий туз" прорвався скрізь посадку та рвонув на ворожі окопи, стріляючи по противнику, розвернувся і поїхав назад до бронегрупи. Піхота підбадьорилася, і вони рушили на штурм. БМП рухалися по 5-7 метрів, зупинялися та відкривали вогонь. І так до того часу, поки не вибили противника, котрий доволі організовано покинув свої позиції.
Під час бою українські бійці зачистили 3 лісосмуги, зайняли ворожі окопи та закріпилися на них. Але тут почала працювати артилерія, як виявилося, це був дружній вогонь, і боєць з 8 опСпН по рації скасував вогонь сказавши, що вони б’ють по своїх. Це був не перший "дружній вогонь" під час даного епізоду. Коли група з правого флангу прорвалась через посадку і вийшла в поле, ліва група відкрила по них вогонь, бо на бійцях через шалений темп бою практично не залишилося розпізнавальних знаків. Під час бою бійці також знищили два ворожі джипи та УАЗ з кулеметом НСВ. Перебуваючи в зайнятих окопах, бійці перезаряджали свою зброю протягом 20 хвилин. Противник відкрив вогонь з АГС-17 та мінометів. До цього обстріл був неприцільним, але бойовики тепер знали, де знаходяться українські військові. Міни почали падати надто близько, і одна з них влучила в мотор однієї з 4-х БМП. Там її довелося і залишити.
В цілому бій тривав понад 4 години. Коли армійці зв’язалися з командуванням і запитали, що їм далі робити, то їм надійшов наказ "закріпитися і триматися". Обстріл посилювався, і піхота по захопленій ворожій рації, на котрій написано "Кабан", почули, що в їхню сторону висувається бронетехніка. Скоріш за все, противник зрозумів, що лінія оборони прорвана і потрібно стягувати резерви, котрі знаходилися в Слов’яносербську. Після чотирьох годин бою армійці відступили звідти. Втрати бронетехніки в цьому бою становили 3/7 БМП-2 та 18 "300" (загальна к-сть бійців разом з екіпажами становила 60 бійців. З них 38 піхота та РГСпН). На щастя, загиблих в цій бронегрупі не було. Із тих, про кого мені вдалося дізнатися, мужність та героїзм в бою проявили бійці 8 опСпН, згаданий неодноразово старшина та механік-водій БМП. Трофеями бійці взяли РПГ, стрілецьку зброю, ПУ до "Фагота", радіостанції, тепловізори, особисті речі противника. Також був пошкоджений АГС-17, але його не взяли з собою. Доволі дивними були дії противника, котрий відкрив вогонь з мінометів лише тоді, коли бійці ЗСУ зайняли другу лінію окопів бойовиків. На увагу заслуговують і облаштовані позиції НЗФ. Хоча в окопах був безлад, і складалося враження, що вони вели себе розслаблено, позиції все ж таки були облаштовані грамотно.

Підірвана на міні БМП-2 з номером "551"

Центральна група. 5 рота була поділена на дві групи. Основна група йшла ліворуч, а по плану в центральній групі повинно було йти три БМП-2. Перед самим виїздом БМП-2 з номером "176" вийшла з ладу через неполадки з двигуном та акумуляторами (практично всі БМП в роті заводилися з поштовху). Через що вона і 4 бійці десанту не поїхали. Механік-водій даної машини побажав їхати з-під Лисичанська, де базувалася 5 рота, на 31 БП разом з іншими. Але екіпаж БМП на пальцях пояснив йому, що мехвод БМП мабуть найвідповідальніша посада в машині, і розвернули його назад. На 31 БП приїхала БМП-2 з номером "713" та власним іменем "Алабай" (4 бійців на броні та 3 екіпажу) та БМП-2 з номером "734" та власним іменем "Ангел" (5 бійців десанту та 3 екіпажу). Старшим від 24 ОМБр в центральній групі був командир взводу капітан Валентин Дихтар з позивним Монгол. Зі сторони 95 ОАЕМбр по центру були задіяні три БТР-80 1-ї роти 1 батальйону з номерами "113", "114" та "117" під командуванням т.в.о. командира 1 аемр роти ст.лейтенанта Віталія Піліпчука з позивним Вікінг. Командуючий операцією на місці полковник Миронюк дав ясно зрозуміти, що центральна колона буде відволікаючим маневром. Про це знали командири від ВДВ та піхоти. Саме тому командири взяли бійців по мінімуму. В кожному БТРі їхало по 7 бійців. Миронюк поставив задачу капітану з 24 ОМБр таким чином аби його БМП їхала першою і розсунула бетонні блоки на дорозі, котрі бойовики встановили 13-14 жовтня. На що Монгол відповів відмовою, так як краще аби це зробив танк, котрий має більшу масу і йому це буде зробити значно легше. Також полковник сказав піхотинцям, аби ті їхали та вели вогонь по лівій посадці. Про праву посадку чи про знищену бронетехніку на дорозі він нічого не повідомляв. Парадоксально те, що він знав, що в танка не стріляє пушка, як і в "Ангела". Єдине, чим могли екіпажі перших машин прочісувати лісосмугу, так це своїми ПКТ. Через вечірню заминку операцію перенесли на ранок 19.10.



Вечір 18 жовтня. Бронегрупа готується до виїзду

Орієнтовно о 7-8 ранку колона рушила по трасі в такому порядку: танк з нестріляючою пушкою, за ним БМП-2 "734" з непрацюючою 30-мм пушкою, за нею БМП-2 "713", за ним БТР-80 "113" з КГр "Вікінгом", за ним "114" та "117", котрий їхав дещо позаду через незначні неполадки. Проїхавши 1 км "113" вийшов з ладу і його обігнав "114". Проїхавши ще без ексцесів декілька км, після чого на фугасі підривається танк та підлітає вгору на 2 метри. Навідник та командир покинули танк, в нього заклинило башту, і мехвод не міг відкрити люк. Снайпер бойовиків відрив вогонь та влучив капітану в руку, через що він впав на швидкості з першої БМП. Йому на допомогу кинувся старший сержант Володимир Муляр. Після підриву танка БМП "734" повертає ліворуч, а "713" праворуч. В "734" БМП, на котрій щойно сидів капітан та сержант, влучає ракета "Фаготу". Після чого їй зриває башту, а 3 бійців на броні розкидає в різні сторони. Екіпаж моментально гине. Механік-водій мл.сержант Запара Генадій згорів заживо, командира машини, сержанта Бурдяка Юрія розірвало навпіл, а оператору-навіднику БМП, солдату Михальському Тарасу, відірвало голову. Всі троє бійців, котрих викинуло з БМП на землю, отримали різного роду поранення. Кулеметнику Капланчуку Миколі з позивним Кабан розтрощило таз. В момент висування "713" на правий фланг противник здійснив пуск ПТКР по даній БМП, але влучив у танк. Після чого йому зірвало башту. Механік-водій ст.солдат Рогожкін Вадим загинув. НЗФ сконцентрували свою увагу на десантниках. З "Фагота" бойовики підбили "114". В БТРі загинув боєць 1 аемр 1 аемб 95-ї бригади Петро Максименко. Новак Назар та Малахов Антон отримали поранення. Бійці почали вести бій. В цей же час праворуч від дороги "713" на повній швидкості їздила по полю. Через кожні 5 секунд БМП робила різкі повороти в різні сторони, аби бойовики не влучили з ПТРК. Зробивши декілька пострілів з головного озброєння, 30-мм пушка заклинила. 4 бійці на броні, маючи по 14 магазинів, вели вогонь по сепаратистах. Бойовики явно не очікували такого розвитку подій, що на їхні позиції на великій швидкості заїде БМП. Наші бійці змогли ліквідувати декількох сепаратистів в їхньому окопі. Більшість з них не мали бронежилетів і очікували іншого розвитку подій. Важливо зазначити, що десант не спішувався і вів вогонь з броні БМП. Під час руху в каску двадцятирічного Зубіцького Володимира влучила куля, але він вижив і отримав контузію. Завдяки вмілим діям мехвода "Алабая" двадцятиоднорічного Андрія Палаглія машина та бійці вціліли. Під час відходу з району посадок в БМП влучили з РПГ. Вона почала горіти, але продовжила рух.

Ангел та Алабай разом з групою бійців 24 ОМБр. Центральна група


Ранок 19 жовтня перед висуванням центральної та правофлангової групи

До підбиття першого БТРу "113" здійснив маневр на трасі і об’їхав палаючий танк та сховався за знищеним 14.10 БТР-4Е, звідки вів вогонь з КПВТ та ПКТ. Навідник БТРа тричі перезаряджав КПВТ. КГр Вікінг, маючи 10 магазинів, вистріляв увесь свій БК в сторону противника. Також бійці вистрілили всі ВОГи, котрі мали з собою. В "113" БТР почали транспортувати поранених (його прикривав "117") з "114". КГр зв’язався з командуванням та доповів ситуацію і розповів, які вогневі точки він виявив. В посадці було від 5 до 6 вогневих позицій. На кожній з яких був ПТКР. Артилерія так і не відпрацювала по посадці. Загрузили "300" в "113" і БТР почав здавати назад і розвертатися в сторону 31 БП. Під час цього маневру Вікінг помітив спалах у посадці і моментальний взрив в БТРі. "113" підбили з "Фагота". Тут з’явилися нові поранені, а саме Сергій Рубан, Довцев Ігор та сам т.в.о. комроти Вікінг. В цей період сержант Володимр Муляр надав першу допомогу Монголу, пораненому в груди, і разом з танкістом малого зросту на ім’я Василь тягнули його на собі 400 метрів. Це при тому, що Монгол важив 120 кг. Їх помітили десантники і погрузили на БТР. "300" та вцілілих погрузили на "117". На цьому БТРі їхало 7 бійців (як і на інших двох) з даного БТРу, двоє танкістів, двоє піхотинців, 5 "300" та 9 бійців з інших БТРів. "117" був переповнений. Сумарно він вивіз 23 бійці. Бойовики стріляли по БТРу, але жодної шкоди не завдали йому.

Бойове зіткнення в районі 32 БП 19.10. Центральна група


Луганська область. БТР КГр "Вікінга" до моменту підбиття

На полі бою ще було троє живих, але поранених бійців 24-ки. Після того, як ракета влучила в башту, всі подумали, що екіпаж та десант "200". Двоє бійців з легкими пораненнями рушили в сторону 31 БП, але потрапили у полон. Сепаратисти перев’язали їхні рани та надали їм допомогу. Залишили під наглядом старого казака. Наші бійці посиділи там, покурили і змогли втекти з полону до своїх. Капланчук Микола три дні лазив по полю, поки його не підібрали волонтери. Під час відступу "713" в сторону 31 БП їм назустріч виїхав БТР-4Е з власним іменем "Kospa", в котрому сидів полковник Миронюк, та почали прикривати вогнем відхід даної БМП. Взагалі, згідно з планом, в центральній колоні мав їхати ще БТР-4Е та КрАЗ з водою. Як тільки почався обстріл колони, дані одиниці техніки припинили рух та повернулися на 31 БП. Повертаючись до своїх, "Алабай" ще горів і о/с 31 БП почав шукати укриття, адже подумали, що БМП зараз вибухне. Але десант спішився і разом з екіпажем загасив пожежу. Після приїзду на 31 БП КГр Вікінга зустрів "71" (Забродський) і розпитував про ситуацію. Поранений Вікінг доповів що сталося, про ОП НЗФ та про те, що там можуть бути ще поранені. Михайло Забродський направив декілька БТР-80 на поле бою для евакуації "300". Бійці нікого там не знайшли, натомість в цієї групи було декілька легких поранених. Підсумки бою для центральної бронегрупи виявилися трагічними: загинуло 5 бійців, ще 7 отримали поранення (загальна к-сть о/с разом з екіпажами, котра брала участь в бою, становила 39 бійців), знищено 4 з 6 одиниць техніки. Потрібно відзначити і високий рівень професіоналізму Олени Сонцеслави, котра оперативно та грамотно надавала допомогу пораненим на 31 БП. Екіпаж "Алабая" був представлений до ордена Богдана Хмельницького, але через бюрократичну тяганину (екіпаж був прикомандированим) вони отримали грамоти та грошові винагороди. Екіпаж "Ангела" отримав нагороди посмертно.

Бійці з БМП "Алабай" після бою


"Kospa" на 31 БП. 15 жовтня 2014 року