Аполеон (feldherrnhalle) wrote,
Аполеон
feldherrnhalle

Деблокада 32 БП


«Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4 5 0!»

Частина I

Висловлюю подяку ст.лейтенанту в/ч 3008 В‘ячеславу Блащуку, підполковнику в/ч 3008 Сьомаку Дмитру Анатолійовичу, сержанту в/ч 3008 Вадиму Рудю, капітану 7 опАА Олегу Мордовцю, капітану 24 ОМБр Валентину Дихтарю, старшині 24 ОМБр Володимиру Серебрєнікову, сержанту 24 ОМБр Гешко Анатолію, солдату 24 ОМБр Михайлу Чумбею, бійцю 24 ОШБ В’ячеславу Шевчуку, бійцю 24 ОШБ Віталію Дереху, ст.лейтенанту 95 ОАЕМБр Віталію Пилипчуку, сержанту 95 ОАЕМБр Роману Горностаю, бійцю 8 опСпН Олександру Маковею, бійцю 8 опСпН з позивним «Яструб» за те, що поділилися зі мною своїми спогадами. Висловлюю свою подяку волонтерам «Книги Пам’яті» Герману Шаповаленку та Василю Піку.

Стан Збройних сил України в секторі "А" на початок жовтня 2014 року
Для виконання замислу АТО щодо оточення та ліквідації осередків озброєних сепаратистів під час літньої кампанії 2014 року в секторі "А" було зосереджено потужне угруповання ЗСУ. До нього входили 1 та 3 батальйони 80 ОАЕМБр з бригадною та батальйонною (в 3 БТГр був власний дивізіон Д-30) артилерією, 1 ОТБр з мехбатом у повному складі (йдеться про те, що формально в АТО були всі три батальйони), 1 та 3 МБ 24 ОМБр (2 МБ виконував завдання на кордоні з РФ), 2 МБ 30 ОМБр, два батальйони 128 ОГПБр, батальйони територіальної оборони, артилерія сектора, НГУ, тилові підрозділи та інші. Після поразки в літній кампанії більшість названих частин ЗСУ потребували ротації та відновлення боєздатності. Так, 1 аемб 80 ОАЕМБр втратив 90% своєї бронетехніки. В 3 БТГр даної бригади справи з технікою були значно кращими, але особовий склад, котрий брав участь у боях з травня по вересень 2014 року, потребував морального та фізичного відпочинку (1-й батальйон 80-ки брав участь у боях з квітня). Тому було прийнято рішення розташувати 3-й батальйон біля селища Співаківки (дорога Щастя-Старобільськ). 1 ОТБр зайняла позиції разом з частинами 128 ОГПБр біля Станиці-Луганської. Відверто кажучи, 1 ОТБр, якщо розглядати її в цілому, проявила себе жахливо в літній кампанії. Особовий склад був частково деморалізований, а техніка потребувала ремонту. Не факт, що з двох тб на Т-64БМ в даній бригаді станом на жовтень 14-го могли б назбирати хоча б дві тр. 2 МБ 30 ОМБр не поніс серйозних втрат і, виключно по наявній техніці, являв собою цілком боєздатний (як для того періоду) мехбат. Левова ж частина 128 ОГПБр була відправлена на облаштування та оборону позицій на Дебальцевському плацдармі. Що ж стосується 24 ОМБр, то 1 мб, котрий складався з контрактників, зазнав відчутних втрат у боях. 3 БТГр даної бригади, котра складалася з мобілізованих бійців, в зону БД прибула 06.07.14 і встигла відчути на собі спеку того літа. Восени 14-го перебували в Яворові. Стан бронетехніки та артилерії на жовтень 14-го був жахливим. У ствольної артилерії були проблеми з ресурсом стволів, в самохідної з трансмісією, а бронетехніки (БМП та танки) з головним озброєнням. 2 МБ після виходу з оточення на кордоні був відправлений під Лисичанськ, а особовий склад в більшості своїй на ротацію. Варто зазначити, що значних втрат на кордоні він не зазнав, але готовність бійців вести БД була доволі на низькому рівні. Причиною цьому була низка факторів. В тому числі і жахливо проведена мобілізація 3-ї хвилі (3 хвилю мобілізації на собі відчула вся наша армія). Тому брати участь в боях за БП доводилося мобілізованим бійцям тих батальйонів бригади, котрі літом 14-го не потрапили під вогонь артилерії бойовиків та були призвані під кінець літа 14-го. Сюди можна віднести і 2 аемб 80 оаембр, котрий був повністю укомплектований технікою та о/с, але прибув у зону АТО надто пізно аби замінити залишки 1 та 3 батальйонів в Луганському аеропорту.

24 ОМБр під час відступу з Дмитрівки, вересень 14-го

Ситуація в секторі «А» станом на початок жовтня 2014 року
Саме через незадовільний стан ЗСУ (особовий склад потребував відпочинку), НГУ змушена була нести службу на БП. Зокрема і на стратегічних, де вона, власне, була дещо підсилена частинами ЗСУ. В Слов’яносербському районі командування ЗСУ розташувало низку БП, а саме: 29 БП в р-ні н.п. Жолобок, 31 БП в р-ні н.п. Кримське (станом на січень 15-го, ЗСУ в цьому районі мали два БП - «Конвалія» та «Сармат»), 32 БП в н.п. Сміле. Як вже зазначалося, на більшості БП службу несли бійці НГУ (строковики та мобілізовані), котрі халатно віднеслися до облаштування своїх позицій і не відповідали адекватно на обстріли противника. Так, противник своїм наглими та хитрими діями довів до «братерства» на позиціях НГУ та НЗФ. Доходило до того, що бійці ходили в сусідні села за горілкою та грали з о/с сепаратистів футбол. Що ж стосується обстрілів та боїв в даному районі в цілому, то, на відміну від того ж таки передмістя Донецька (с. Піски та інші), тут боїв практично не було. Противник як зайняв оборону 05.09.14 по річці Сіверський Донець від Станиці-Луганської до Щастя, так її тримав і тримає досі. Що стосується Бахмутської траси, то бойовики до першої декади жовтня активності також не проявляли. Максимум чим вони обмежувалися, так це обстрілами з АГС-17 та мінометами. Особливо обстріли загострювалися в момент ротацій бійців НГУ. Для успішної ротації командування ЗСУ 04.10.14 надсилає два джипи з рр 80 ОАЕМБр (9 бійців) та 1 БТР-80 та 10 бійців з рв 2 батальйону 80 ОАЕМБр. Дані бійці провели тиждень під обстрілом на 32 БП. Згодом їх замінила 4 аеромобільна рота 2 БТГр 80-ки маючи у своєму підпорядкуванні 2 БТР-80 та ПТРК «Фагот». Групою командував комроти Володимир Вишневський.

Загальна ситуація в районі 32 БП

Ситуація на 32 БП
04.10.14 65 бійців з в/ч 3008 НГУ з 4 БТР-4Е (всі екіпажі були з Вінниці), 10 бійців з в/ч 3053 та 26 бійців 4 аемр 2 амеб 80 ОАЕМБр з двома БТР-80 та ПТРК "Фагот" замінили "Беркут" на даному БП. Бійці мали із собою 5 АГС-17 та 1 СПГ-9. З Вінниці було направлено 1 та 3 роти. З третьої роти поїхали 1 та 4 взводи. Формально командиром даного посту був діючий заступник полку підполковник Семен Корчовий з позивним 13. Неформально ж обороню керував підполковник, котрий був прикомандирований з "Ягуару" та брав участь у подіях у Харкові, боях за Карачун та Красний Лиман, Сьомак Дмитро Анатолійович, позивний Сем. Був переведений до в/ч 3008 в серпні 14-го. Серед офіцерів на БП також був ст.лейтенант Сергій Войцеховський з позивним Вірус та командир роти Олег Тарахкало з позивним Атор-3. Також був присутній ст.лейтенант Олександр Москалюк. 13.10.14 на 29 БП на БТР-4Е з власним іменем "Мішка" приїжджає Олександр Москалюк та доповідає, що 32 БП опинився в оточенні. Станом на 19.10.14 на 32 БП було вже 6 БТР-4Е з двома харківськими екіпажами, і оборона даного БП мала такий вигляд:

Схема оборони 32 БП

Битва за блокпост
13.10.14 Офіцери зібралися на БП з картою і почали обдумувати ситуацію та що їм робити. В цей час на БП приїхало 10 БТР-80 (скоріш за все це була 6 аемр 2 аемб) та долучилися до обговорення плану. Після того вони розвернулися і поїхали назад.
14.10.14 командир полку майор Анатолій Боженко вирішив провести розвідку боєм та закріпитися на 32 БП. Для цієї задачі з 29 БП була знята БМП-2 з 4 мр 2 мб 24 ОМБр, котра очолила колону зі складу двох одиниць техніки. Другим їхав БТР-4Е "Мішка". На БМП-2 їхав заступник командиру батальйону з озброєння та техніки ст..лейтенант В ’ячеслав Блащук з позивним Альф. Він і сів на місце командира БМП. Разом з ним на броні сиділо і двоє бійців НГУ. В БТРі їхав безпосередньо і сам майор Боженко та ст.лейтенант Олександр Москалюк. Разом з ними їхало і 4 бійців з кулеметами (в основному) та 2 членів екіпажу. Під час руху колони по БМП відкрили вогонь зі стрілецької зброї та важких кулеметів НСВ. Десант почав спішуватися, і один боєць випадково пригнув на ліву сторону звідки вівся вогонь. Після цього БМП підбили з РПГ і ст.лейтенант з іншими бійцями почали надавати медичну допомогу механіку-водію БМП, який отримав поранення та опіки. В цей час БТР-4Е не зробивши жодного пострілу на повній швидкості помчався на 32 БП. Там він зупинився, розвернувся і поїхав назад. Скоріш за все, вони хотіли евакуювати бійців з підбитої БМП. В ході руху в башту БТР-4Е влучила ракета з ПТРК. В БТРі стався спалах і двоє бійців (ст.солдат Сергій Думанський, оператор-навідник, та солдат Євген Лабун, котрий сидів біля башти, миттєво загинули. За іншими непітвердженими даними, солдат Лабун вижив та повернувся додому). Майор Боженко втратив зір на деякий час. Також сильні поранення отримав і ст.лейтенант Олександр Москалюк. Десант покинув БТР, та зав’язався короткочасний бій. В ході бою від отриманих поранень помер Олександр Москалюк. Комбат перед тим, як знепритомнів, встиг подзвонити командуванню і доповісти про те, що сталося. Командування відреагувало і наказало висунути бронегрупу з 32 БП в сторону бою для евакуації поранених. Для цієї задачі командування на 32 БП виділило БТР-80 4 аемр 2 аемб та один БТР-4Е. З десантниками поїхав і командир роти ст.лейтенант Володимир Вишневський. "Сем" провів інструктаж перед боєм та наказав мобілізованим десантникам рухатися позаду їхньої коробочки. Що вони і зробили (як виявилося, не дарма). Безпосередньо ротний зі своїми бійцями рухалися праворуч від дороги, а БТР НГУ ліворуч полями та лісосмугами. БТР-80 практично доїхав до поранених як в нього влучили з ПТРК. БТР загорівся. Ротний, йдучи практично попереду, отримав важке поранення - йому відірвало ногу ти сильно пошкодило іншу. Тепер і сам командир групи потребував евакуації. В цей час БТР-4Е доїхав до підбитої БМП та загрузив вцілілих бійців разом з Альфом в десантне відділення і відвіз їх на 32 БП. Після цього БТР-4Е повернувся назад, загрузив поранених з БМП та командира роти десантників і відвіз їх на 31 БП. Тим же маршрутом БТР НГУ повернувся на 32 БП. Від знищення його врятувало те, що він рухався по ліву сторону від дороги і ракети з ПТКР не влучили в нього. Щоправда БТР потрапив під стрілецький вогонь. Солдат Петро Стус і майор Боженко потрапили до полону. Варто зазначити, що ще в ході бою представники ОБСЄ знайшли Боженка пораненим на землі, де він в них попросив аби вони доповіли командуванню що сталося. На що вони йому відповіли відмовою і сказали, що зараз приведуть людей, котрі їм допоможуть. Привели. Так вони і потрапили у полон. Таким чином, 14.10 загинуло двоє бійців, 5 отримали поранення. Було знищено 2 БТРи та 1 БМП-2. Не зрозуміло чому БТР-4Е не зміг евакуювати бійців з підбитого БТР-4Е в котрому знаходився сам майор. Скоріш за все це сталося тому, що дану задачу мав виконати БТР-80 під командуванням командира роти Вишневського, а екіпаж та десант БМП повинен був евакуювати БТР-4Е, котрий з поставленою задачею впорався на відмінно.

Бойове зіткнення в районі 32 БП


Підбитий БТР-80 командира 4 роти Володимира Вишневського

Після цього епізоду було залучено розвідників 8 опСпН для та виявлення позицій НЗФ у даному районі. Розвідники відпрацювали на відмінно і доставили потрібну інформацію до штабу. Під вечір цього ж дня було вирішено послати ще одну бронегрупу в сторону 32 БП. Бойове завдання: проїхати по дорозі і перевірити її. В разі виявлення позицій сепаратистів вступити в бій та знищити їх. По можливості доїхати до 32 БП та закріпитися на ньому. Тепер детальніше про саму операцію. 14.10 після бою на дорозі на КП батальйону 24 ОМБр (с. Гречишкине. КП бригади – Хворостянівка) поступає команда аби о 5-й ранку на 30 БП було перевезено 3 танки. Комбат Сергій Д’яченко разом прикомандированим капітаном з 7 опАА Олегом Мордовцем (визвався добровільно) поїхали на крайні ОП бригади в р-ні Трьохізбенки і почали знімати з них танки. Звідти вони вирушили в сторону Новоайдару, де їх чекали 3 тягачі МАЗ. Погрузивши танки на трали, група вирушила в сторону Лисичанська, і під ранок вони вже були там. Через те, що не знали дороги, вони заїхали на крайній 25-й БП. Зрозуміли, що вони не туди повернули, і почали розвертатися. Приблизно о 10:00 трали з танками проїхали через Лисичанськ та Северодонецьк, де вони розгрузили танки і рушили в сторону 30 БП. В 10:45 вони прибули на місце. Очевидно, що з поставленою раніше задачею вони не впоралися. Режим секретності, котрий планувало командування, не був дотриманий. Бійці та офіцери дістали карти та почали обговорювати план атаки. Розвідники виступили із доповіддю про виявлені вогневі позиції противника. Виступив і боєць, котрий брав участь в бою 14.10.
Згідно з планом, центральна група повинна була відволікти на себе вогонь противника. Для цієї задачі планувалося залучити 3 Т-64БВ та 1 БМП-2 з 24 ОМБр з десантом на броні. Як штурмову піхоту планувалося задіяти бійців 24 окремого штурмового батальйону "Айдар" (приблизно 40 бійців). Вони б і підсилили десант БМП, котрий складався з 7 бійців. В цей же момент зі сторони Кримського через Сокільники та на 32 БП повинна була пройти колона бронетехніки. Підозрюю, що це мала бути одна з рот 2 аемб 80 аембр. В цілому, по центру повинно було йти орієнтовно 50 бійців піхоти та 4 одиниці техніки від ЗСУ разом з автотехнікою (L-200 з АГС-17 та інший транспорт для перевезення). Планувалося залучити і бригадну артилерію, котра повинна була завдавати удари по тилових базах бойовиків (н.п. Слов’яносербськ та Зимогір’я), вздовж дороги та по посадкам. Як це було на місці: в цей період 24 ОШБ розташовувався окремими групами в різних н.п., такі як Щастя, Трьохізбенка, Северодонецьк, Лисичанськ. Євгеній Пташнік був т.в.о. комбата. 12.10.14 він телефонує і ставить задачу бійцям "Золотої роти" зустріти колону біля Северодонецька та супроводити її до 25 БП (Лисичанськ). Колону чекали аж до 15.10.14 і зранку рушили до автовокзалу міста Лисичанськ.

Лисичанськ. Бійці 24 ОШБ перед виїздом на 29 БП

Варто також зазначити, що і тут не було дотримано жодного режиму секретності. Всі бійці були із шевронами, на машинах різного роду наклейки, котрі ідентифіковували їх приналежність до даного батальйону. Там колона, котра складалася приблизно з 45 бійців, отримали "Мотороли", і їх роздали старшим машин. Звідти рушили до 29 БП, не знаючи дороги і ситуації в даному районі. Там Італієць та Сєвер з "Айдару" зустрілися з полковником Миронюком та почали розглядати карту. Була поставлена задача прориватися по дорозі. Полковник Миронюк, видно, забув сказати бійцям 24 ОШБ про те, що за день до цього тим шляхом вже проривалася колона і про те, що розвідка виявила вогневі позиції сепаратистів. Сєвер, будучи місцевим жителем, сказав, що прориватися автотехнікою по дорозі надто ризиковано і запропонував такий маршрут: Гірське-Чехірово-Тошківка-Нижнє і вздовж річки до Кримського, а звідти, знову ж таки, вздовж річки, виходити на 32 БП. Миронюк сказав, що Кримське і Нижнє знаходяться під контролем бойовиків. Насправді там стояли українські війська та НГУ. Не до кінця була зрозуміла роль "Айдару" в даній операції. Сєвер запитав Італійця, в чому суть операції, на що той відповів, що потрібно вивезти поранених (300-х на 32 БП станом на 15.10 не було) та підсилити своєю піхотою БП. Тим не менше, бійці вирішили їхати по трасі і під кінець Італієць додав – "прорвемося". Бійці домовилися тримати дистанцію між авто 800 метрів. З полковником Миронюком домовилися, що в 16:00 колона стартує і починає стріляти артилерія та БМ-21 кладе один пакет по посадці. Миронюк доповів, що БМ-21 не буде стріляти через Мінські угоди, і вогонь артилерії не триватиме довго. Колона приїхала на 31 БП, і бійці помітили, що рух автотранспорту на БП не перекритий, що було цілковитим абсурдом. Бійці НГУ отримали наказ перекрити рух, що вони і зробили. Хотілося б зазначити, що з 30 на 31 БП вже приїхало 5 машин (частина групи), а в бій рушили лише 3. Перший їхав білий VW Т4 з Італійцем та ще 7 бійцями. Другим їхав червоний L -200 з 4 бійцями. Третім – синій "Мерседес Е210" з бійцями (спочатку в ньому було 5, але одного бійця пересадили до L-200). Бійці з 3 машини не були готові вести бій, так як вони мали зовсім інше завдання – довести колону до 25 БП. Відповідно вони не взяли із собою достатньої кількості БК та засобів індивідуального захисту. Солдати домовилися між собою, що якщо колона потрапляє під вогонь або наїжджає на фугас, вони зупиняються та займають оборону.
В 16:00 з першими залпами артилерії автотехніка рушила в бій. Домовлену дистанцію не було дотримано, і вона становила вже не 800, а 450 метрів. Наближаючись до позицій бойовиків, на вибуховому пристрої підривається L -200 і на ньому починають горіти пально-мастильні матеріали, котрі вони везли в кузові свого пікапа. Але машина на великій швидкості продовжує рух, і колона потрапляє під стрілецький вогонь противника. В машині отримує поранення в ногу та під бронежилет Владислав Царенко (Цар). Перша машина також потрапила під вогонь і звернула в посадку, де були бойовики. Особовий склад покинув машину. Палаючий пікап з’їхав на ліву сторону від дороги (навпроти позицій НЗФ) та зупинився. Бійці через пасажирське сидіння почали виповзати з машини. Боєць Володимир Романчук витягував пораненого Владислава і тягнув його до дороги, де той вже помер від отриманих ран.

Сам Володимир потрапив у полон. Почала горіти трава, і завдяки цьому бійці Сава Грігоренко та Олексій Смірнов (екіпаж пікапа) почали відступати по канаві. Далі вони заховалися в соняшниковому полі і сиділи там до ранку 16.10.14. І лише через 3 дні вони вийшли з оточення до своїх (вони б це зробили швидше, але оскільки пол.Миронюк сказав, що Кримське контролює ворог, вони ходили полями декілька днів). Мінівену пробили колеса, і бійці зайняли оборону, але практично не встигли нічого зробити. Противник був надто близько і зав’язався ближній бій, в якому Італієць (Олександр Піскіжов) зумів убити одного бойовика зі свого пістолета "Стєчкін" (мав при собі також автомат та ПМ). Тут слід зазначити, що ще під час руху в машині отримали поранення троє бійців: згаданий вже Олександр, котрий одраз покинув машину і, будучи пораненим, вів бій та відкидувався гранатами, Іван Яретик та Юрій Полено. Під час евакуації з машини поранення отримав і Максим Вакуленко. Куля влучила в пряжку на ремені і зрикошетила в сечовий міхур. Під час стрілецького бою з 8 бійців поранень не мали лише двоє – Василь Боднарук та Сергій Пилипишин.
Надійшла команда відійти від машини, оскільки у ній знаходилося 8 РПГ "Муха", і вони могли здетонувати. Це все при тому, що до першого ворожого окопу було не більше 25 метрів. Під час бою українські бійці знищили ще одного бойовика. Сепаратисти почали підступати ближче. Один з них прострелив ноги Максиму Вакуленку. Так 7 бійців потрапили у полон. Сепаратисти почали одразу ж з’ясовувати хто з полонених командир. Олександр признався, що це він, і його почали бити ногами та прикладами. Як уже вище зазначалося, в ході бою Олександр вбив бойовика та поранив ще одного. Як виявилося, один із загиблих був чиїмось братом з присутніх бойовиків.
Зі слів самого противника, під час цього бою в них було 2 "200" та 1 "300". Бойовики почали забивати до смерті Італійця прикладами по голові до такої міри, що в нього був проламаний череп та витікали мізки. Зрештою, його застрелили. В цей же час третя машина зупинилася на відстані 600 метрів від решти машин та почали відстрілюватися. Бійці з позивними Хлопчик, Звєздочот, Балу та їхнім старшим Сєвером вели стрілецький бій з противником. Зі спогадів Сєвера, В’ячеслава Шевчука, вони зайняли оборону біля згорілого БТР-80, котрий ще був гарячий (вдалося встановити, що це був БТР-80 з номером "116", котрий належав розвідувальному взводу 2 батальйону 80 ОАЕМБр), і через це він обпік руки. Залишається не встановленим епізод, в котрому згорів даний БТР і чи були там "200" та "300" українські бійці. Але з точністю можна заявляти, що він згорів 15.10.14. По чотирьох бійцях "Айдару" почав працювати 82 мм міномет "Васильок". Вогонь посилювався, і бійці прийняли рішення відступати. Коли сіли в машину, по них прилетів ВОГ-25, котрий зрикошетив від асфальту і залетів під праве колесо, але, на щастя, не спрацював. "Мерседес" на всій швидкості рушив у сторону 31 БП, де по дорозі зустріли бронегрупу ЗСУ. Коли заїхали на 31 БП, в машини повністю відвалилася передня частина. Втрати "Айдару" становили 3 загиблими, 7 потрапили у полон, 2 бійців 3 дні виходили з оточення і 4 повернулися на базу. Втрачено білий мінівен та червоний пікап.

Зі сторони армійців це мало такий вигляд: бійці вислуховували поставлені їм задачі. Приблизно о 13-14:00 приїхала перша група "Айдару" у складі 16 бійців і маючи із собою автомобілі L-200, мінівен "Фольцваген" та "Мерседес" Е210. Після наради комбат запропонував капітану очолити центральну бронегрупу, оскільки не вистачає досвідчених офіцерів. Капітан Олег Мордовець, позивний Бродяга, погодився і в свою чергу запропонував бійцю 24 ОШБ Григорію Сіваченку, позивний Гора, поїхати разом з ним на БМП-2, бо той мав більше досвіду в управлінні танками в бойових операціях. Після того, як 24 ОШБ рушив в сторону 32 БП, за ними і рушили бронегрупа. Щоправда, замість 3-х танків в бій поїхало 2. Відстань між коробочками становила 15-20 метрів. Гора перед виїздом дав дві рації "Мотороли". КГр Бродяга вирішив одну з них дати екіпажу першого танка. В ході висування артилерія завдала удари по базах противника, де вони проходили ротацію та відпочивали. Зокрема, в Слов’яносербську на території відділення Міліції було сконцентровано 4 БМП-1/2. Понад сотню солдат. В Зимогір’ї було 4 МТ-ЛБ та 3 од. артилерійського озброєння. Очевидці повідомляли про чорний дим з даних місць.
Проте, артилерія зробила 3-4 постріли в сторону посадки, і на цьому наш артилерійський вогонь припинився. Натомість відкрився вогонь з 82-мм "Василька" по колоні 24 ОМБр. З правої сторони прилетіло 4 міни. КГр та бійці прекрасно розуміли, що їх чекають. Перший танк почав вести вогонь по лівій посадці. Згодом підключилася і БМП-2 та десант на броні. Ведучи хаотичний вогонь по виявлених позиціях НЗФ, 30-мм пушка БМП заглохла.
Під час проїзду через посадку, в котрій стояв VW - T 4, в 2-й танк у лівий борт влучає ПТКР. Майно екіпажу, котре вони возили на броні, починає сильно горіти, але танк продовжує рух. В цей момент БМП-2 заглохла, і десант спішився. КГр Бродяга бачив, як командир танку після другого влучання ПТКР покинув машину та побіг в сторону основної групи. Через деякий час машину покинув оператор-навідник. В процесі бою ніхто не бачив, куди він дівся.
Зі всієї групи вогонь по противнику вели лише Бродяга та Гора. Інші бійці вогонь практично не відкривали. Кулеметник з ПКМ не зробив жодного пострілу. Це було зумовлено тим, що це був перший їх бій і бійці були мобілізовані. Юрій Флиста, мехвод БМП-2, запропонував завести БМП. Після цього він запригнув на місце мехвода, зумів завести БМП, але бойовики почали стріляти з РПГ по машині. Витримавши 5 пострілів (скоріш за все, били з РПГ-18 та РПГ-22) машина задимілася. Бойовики влучили ще раз у машину і вона почала горіти. Юрій Флиста згорів в коробочці. Скоріш за все, противник хотів захопити БМП як трофей, тому не стріляв до того в неї з РПГ. Стрілецький бій посилювався і сепаратисти почали ближче підходити до позицій наших бійців, котрі зайняли оборону праворуч від БМП-2. Основний вогонь вівся із великої лівої посадки, але СП НЗФ, котрі знаходилися в тилу бійців, також вели неприцільний стрілецький вогонь. Противник почав все ближче підходити до армійців та закидувати їх наступальними гранатами. Одна з яких впала просто в ноги групі бійців, котрі зайняли оборону з правої сторони від дороги, вибухнула, але ніхто не те що не загинув, ніхто навіть не зазнав поранення (врятувало те, що армійці швидко зреагували і те, що це була наступальна граната). Противник почав виходити на дорогу, за що і поплатився.
Втративши одного бійця, вони відійшли до посадки. Бій тривав 10-15 хвилин, і українські бійці почали відступати вздовж посадки, але побачили, що вона замінована та вийшли на дорогу. Пощастило, що завдяки місцевому рельєфу вони могли пригнувшись відступати по трасі. Коли пройшли приблизно 400 метрів під вогнем, їм над головою пролетіла протитанкова керована ракета. Коли пройшли ще 250 метрів під вогнем, зав’язався невеличкий стрілецький бій з осетинами, котрі сиділи в посадці і вирішили підійти ближче до відступаючих. Наші бійці дали відсіч і осетини повернулися назад до своїх позицій. Після цього бійці пройшли 1500 метрів і зайняли кругову оборону навпроти вишки з антенами. Через деякий час вони побачили, як по трасі поїхав БТР-4Е з харківським екіпажем з БК та "Урал" (за кермом сидів боєць 8 опСпН котрий добровільно визвався відвезти воду на блокпост) 24 ОШБ з водою в сторону 32 БП. Вони зуміли прорватися. Бродяга почав рахувати бійців, котрі вийшли з ним. Не вистачало оператора-навідника БМП-2, мехвода та оператора-навідника 2-го танка (перший танк доїхав до 32 БП і поїхав далі, де був підбитий). Просидівши деякий час в посадці, КГр помітив бійця, котрий іде по дорозі.

Бойове зіткнення в районі 32 БП 15 жовтня

Через брак сил КГр залишив автомат і взяв із собою лише пістолет і рушив в сторону бійця. Як виявилося, це був оператор-навідник другого Т-64БВ. З його слів, він намагався відкрити люк мехвода (в той момент танк горів), але йому це не вдалося, і механік-водій, зі слів навідника, загинув. ПІБ мехвода мені не вдалося встановити. Згодом вони зустріли бійців 8 опСпН, котрі сиділи в посадці поруч. В бій вони не вступали, аргументуючи це тим, що їх обстріляв снайпер з ПТРС, і вони зайняли позиції в посадці. Бійцям 8 опСпН було поставлене завдання в пішому порядку через посадки дістатися в район 32 БП. Спецпризначенці запропонували бійцям 24 ОШБ, з котрими вони мали рухатися разом, іти пішком, але ті відмовилися і поїхали на автомобілях. Бійці зайняли позицію на відстані 2 км від місця засідки і отримали наказ не вступати у бій. Через відсутність техніки отримали наказ відступати. Розвідники, дочекавшись темноти, висунулися в сторону 31 БП. Доля екіпажу першого танку виявилася більш благополучною. Танк витримав 7 пострілів з РПГ і лише з РПО він був підбитий. До цього танкісти зуміли знищити вогневу точку бойовиків та вбити декілька з них. КГр намагався зв’язатися з ними під час бою, але екіпаж не відповідав на виклики (очевидно, що вони просто не чули). Проїжджаючи 32 БП, танкісти помилково зробили постріл в сторону посту і снаряд влучив по позиції СПГ-9. На щастя, ні "200", ні "300" не було. Екіпаж даного Т-64БВ стріляв у всі сторони і по всьому, що рухається.
На зупинці за насипом землі танкісти влучним пострілом знищили вогневу точку бойовиків, де в них було 3 "200". Серед них і ст.лейтенант ЗС РФ з 200 ОМСБр Євгеній Трундаєв, котрому осколок влучив у голову. Він командував протитанковим взводом в 1 МСБ. Після його смерті керівництво РФ нагородило його званням "Герой Росії". Разом з ним на позиції загинув і досвідчений доброволець з РФ, котрий брав участь у боях в Чечні та Таджикистані, Корольов Генадій. З ними на позиції загинув ще один росіянин з позивним Батя - Жуков Василій. Після підбиття танку танкістів взяли у полон і відвезли до лікарні Луганська, де вони лежали в палаті з комбатом Боженком. БТР-4Е, котрий їхав по трасі та проривався до 32 БП, також обстріляв дану вогневу позицію і вбив одного та поранив ще одного бойовика. Коли тривав бій на трасі, до 31 БП під’їхала ще одна група 24 ОШБ під командуванням "Тайма" маючи приблизно 15 бійців, пікап L -200 з АГС-17, ГАЗ-66 та 9П148. Але їм доповіли, що групу "Айдару" розбили, і їм немає сенсу туди їхати. Через деякий час на 31 БП приїхала ще одна група даного батальйону на 2-3 джипах. Підсумки бою такі: в 24 ОШБ 3 "200" та 7 полонених. Втрачено 2 з 3 автомобілів. В 24 ОМБр 2 "200" та 4 полонених. Поранених не було. Втрачено всю бронетехніку. У полон також потрапив оператор-навідник БМП-2 заступник командира взводу 4 мр Валерій Холонівець (саме його та мехвода танка не вистачало під час переклички).
Невідомою залишається доля БТР-80 з б/н "116". Сподіваюся, що після публікації статті знайдуться люди, котрі щось про це знають. Втрати противника оцінити насправді доволі складно, оскільки вони приховуються. Окрім поіменно згаданих вище знищених бойовиків, 15.10 в цьому бою загинув і Казаченко Сергій (група Хулігана). Тобто маємо 4 "200" у противника та знищену танком ГАЗ-66. Очевидно, що втрати НЗФ в даному бою дещо більші. За моїми оцінками, від 6 до 8.

Позиція бойовиків, по котрій влучив перший танк

Палаючий перший танк знятий з позицій бійців НГУ

У цей час на 32 БП не вщухали обстріли. Зокрема, з 8 по 10 ранку 15.10 тривав артилерійський обстріл блокпосту. Поранених чи загиблих не було. Противник для обстрілу та невеличких короткочасних обстрілів 32 БП задіював танки, БМП та БТР. Зокрема, у підпорядкуванні противника в даному районі станом на 15.10 було сконцентровано дві БМП (одна БМП-1, інша БМП-2), БТР-80, 4 танки, котрі періодично обстрілювали БП та 70 бійців. Основні сили противника, як вже зазначалося вище, знаходилися на базах. Окрім того, противник мав у своєму підпорядкуванні 4 120 мм міномети та 3 82 мм міномети типу "Васильок". Також противник постійно запускав БЛА над позиціями захисників БП для коригування вогню мінометів. Якщо вдатися до конкретики, то противником наших бійців виступав 2-й казачий батальйон, котрий мав ППД в місті Ровеньки. Безспосередньо біля 32 БП була 1 рота під командуванням польового командира Володимира Цвяха (від 130 до 150 бійців), позивний "Комбат", котрий підпорядковувався Денису Кудріну з позивним Хуліган, а той, в свою чергу, підпорядковувався командиру даного казачого з’єднання Олександру Конкіну (покинув район Смілого 15.10.14). У Слов’яносербську стояла 3 рота під командуванням Папая. Група осетин, котра входила до складу бойовика з позивним Бізон, розташовувалася в Зимогір’ї. Якщо підсумувати сили противника від Сокільників до Зимогір’я (включаючи ОП під 32 БП), то особовий склад противника можна було оцінити як 300 і більше "штиків" з 4 танками, 6 БМП, 4 МТ-ЛБ, 3 гаубицями Д-30, 4 120 мм та 3 82 мм мінометами. Сепаратисти зі сторони Смілого постійно вели неприцільний снайперський вогонь по позиціях НГУ на БП.
Командиром БП була поставлена задача одному з екіпажів БТР-4Е накрити з АГС-17 точку, з котрої вівся вогонь. Задача була успішно виконана, і з даного місця снайпер більше не стріляв. 17.10.14 екіпаж ворожого Т-64БВ прийняв зухвале рішення і пронісся через позиції оборонців 32 БП. Бійці 80 ОАЕМБр під щільним вогнем танка не зуміли вразити його з їхнього "Фагота" і залишалися в бліндажі під час обстрілу. Натомість нацгвардійці вели вогонь з РПГ-18 по танку і збили йому курсовий кулемет НСВТ. В цілому, боєприпасів на ОП вистачало, адже перед заходом на позицію командири запросили подвійний БК. Хоч вони і отримали 70% від того, що просили, але цього вистачало на довгий період. Скрутніша ситуація виглядала з водою. Під час одного з обстрілів ОП загорілося майно екіпажу, котре було БТР-4Е і бійці з офіцерами аби не витрачати питну воду тушили машину рідиною з консервованих кабачків. Якщо командування сепаратистів лояльно ставилося до того, що ті порушують режим тиші стріляючи з 120-мм мінометів, то видавати пальне на техніку вони не квапилися, аргументуючи все тим же перемир’ям.

Танк казаків неподалік 32 БП


Фотографія 32 БП, зроблена ворожим БПЛА


Офіцери 32 БП біля збитого з танка кулемета НСВТ
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 0 comments