?

Log in

No account? Create an account

Обитель цивилизатора

Всё на свете миф


Бій з 234 ПДП та 15 омсбр. 19-20 серпня 2014 року.
feldherrnhalle

Українські військові на висоті "Сармат".

Про серпневі бої написано багато. Але всі вони в більшості своїй про бої 24-30 серпня в донецькій області. Сектор "А" у свою чергу практично не описаний. Особисто для мене луганська область є пріоритетною для вивчення. Підштовхнуло мене на написання цього і моє, так би мовити, прозріння про бій 19-20 серпня. Я мабуть не до кінця розумів наскільки був важливим той бій. Перш за все розберемося, що собою являла Георгієвка і Лутугіно. Лутугіно був штабом сектору "А", ремонтувалася техніка (в період 19-20 серпня ремонт проходили танки 2 БТГр 30 омбр і залишки 1 та 3 БТГр котрі вийшли в сектор А після важких бої на кордоні разом з ротою 3 БТГр 72 омбр), стояла артилерія (2С3 та БМ-21 3 БТГр 24 омбр). Звідти по "дорозі життя" проходили військові колони в Новосвітлівку та Хрящувате. Неподалік стояла 1 отбр, розвідрота 128-ї бригади (контрактники) та новоприбулі бійці 30 омбр. Безпосередньо в самій Георгієвці стояла неповна батарея 2С3 24 омбр. Біля села Челюскінець стояла батарея Д-30 3 БТГр 80 аембр та 2С3 2 БТГр 30 омбр. Інколи звідти працювали наші "Гради".

Батарея Д-30

Тобто ми можемо бачити, що в цьому районі була висока концентрація української артилерії, котра поливала всю територію ЛНР.


Українські "Гради" біля Георгієвки

А тепер на секунду уявімо, що вона раптово "самознищилась". Уявили ? А я ні, бо навіть страшно уявити, щоб тоді робили наші військові.
Переходячи безпосередньо до початку бою варто зазначити, що на мою думку, головною задачею було захопити панівну висоту "Сармат", а потім знищити українську артилерію котра стояла поруч. Таким чином, якби противник зумів виконати поставлену задачу на нього, то для усього сектору "А" це б обернулося неменучою великою поразкою.
Отже, ніч з 19 на 20 серпня.
Почалося все стандартно. Артилерійська підготовка противника зі сторони Волнухіно, Фабричного та Карла Лібкнехта. Били "Гради", 2С9 та й взагалі різного роду артилерія. Я спеціально не вжив жодного разу "ЗС РФ", це ще невідомо. Українці думають, що це звичайні сепаратисти криють 152 мм снарядами, нонсенс, але це було так.
Пропоную вам глянути на карту як все відбувалося. Сині прямокутники - українські БП та ОП. Різного роду зірочки - знищена бронетехніка.

Карта БД в Георгієвці 19-20 серпня.

Як ми бачимо, росіяни прийшли зі сторони Розкішного. Звідти до Георгієвки не більше 8 км. На мою думку, вони потрапили тудою безпосередньо через Луганськ. А в Луганськ через Піонерське-Миколаївку. Так вони були незамітними для українського угрупування в Новосвітлівці-Хрящуватому.
Як я вище зазначив, на карті позначено сині прямокутники - ОП ЗСУ. Росіяни зносять перший БП, згодом з пострілів 2-3 танків та артилерії знищують другий БП 24 омбр на дорозі, що веде від Георгієвки до аеропорту. Це все відбувається доволі швидко. Росіяни займають ці два БП, вішають свої прапори і рухаються далі, до головної мети - взяття висоти "Сармат".



Знищена українська бронетехніка на другому БП (дорога Георгієвка - аеропорт)


Момент бою за блок-пост.

Висоту обороняла 9 рота 3 БТГр 24 омбр та бійці "Шторму" на чолі з офіцером 24 омбр з позивним "Сармат" (в честь нього і називалася висота). Під інтенсивним артилерійським вогнем українці залишають стратегічну висоту. Окрему увагу варто приділити організації оборони. Мобілізовані солдати полінились навіть нормально викопати собі окопи, не кажучи вже про те, аби окопати техніку.

Сармат з висоти пташиного польоту.


Знищена українська бронетехніка на висоті.

Таким чином росіяни займають висоту. Комбриг 24 омбр без приказу від вищестоящого командування за годину до того, як росіяни беруть висоту, дає приказ артилеристам відступити з рибзаводу. Нагадаю, що рибзавод знаходиться одразу за "Сарматом". Чим власне і рятує батарею 2С3. З частинами ЗСУ, які брали участь у цьому бою ніби розібралися. А що ж на рахунок частин РА ? Насправді цей бій доволі відомий і ні для кого не являється секретом те, що там був 234 ПДП 76 ДШД. Тепер більш детальніше. Забігаючи на декілька годин вперед хотів би показати вам карту, котру наші захопили разом з БМД-2 росіян. Мій картограф, Андрій Карбiвничий, автор статті про бої на кордоні в липні 2014 та про рейд 95 оаембр в тому ж таки липні, зумів користуючись скрінами, які він зробив з відео Артема Шевченка, розпізнати кудою зайшли 234 ПДП та 15 омсбр (104 ДШП нам нецікавий). За це йому і дякую. Увага на карту.

Точна копія трофейної російської карти.

Помилково вважають, що там була лише одна рота цього полку. Це не так. В атаці брали участь дві роти 234 ПДП, 1 ротою командував гвардії капітан Цейзер. Саме в цій роті служив сержант Кічаткін котрий загинув 19.08.2014. Вважався найкращим сержантом не те щоб у полку чи дивізії, а у цілій Росії. Підтримку в ближньому бою надавала мотострілецька рота 15 омсбр. Як видно на карті зайшли вони разом(?) і стояли поруч. Що ж на рахунок 2 ПДР даниух хто нею командував у мене немамє.

Могила сержанта Кічаткіна.

Коли ж ЗСУ зрозуміли хто це і яка у них ціль, то по висоті "Сармат" і по дислокації артилерії росіян у Фабричному відкрився шалений вогонь. Били міномети, "Гради" і САУ. В радіоефірі росіян панував спокій і злагодженість. Це ненадовго. Завдяки сканеру розвідники 8 полку СпН ГУР доволі добре чули про що ж там росіяни говорять. Згодом два танки 30 омбр виїхали на бойові позиції і почали обстрілювати висоту, зайняли знову 2-й БП (звідки і вели вогонь).

Підкріплення 30 омбр у вигляді механізованої роти.

Командування сектору посилає Мі-24 на допомогу піхотинцям. Нажаль відбувається пуск з ПЗРК зі сторони Розкішного (на карті БД я позначив червоним колом, а синім - місце падіння вертушки). Розвідники 24 омбр бачили пуск ракети своїми очима.

Збитий Мі-24П.

Згодом розвідрота 24 омбр та 8-й полк спецназу пішли за тілами.

На місці падіння гелікоптера.

Ці всі події відбувалися 20 серпня. Українські солдати бачили на висоті, як силуети російських солдатів бігають зі сторони в сторону. Під вогнем артилерії росіяни почали відступати. І тут в ефірі було чути людські емоції. Спілкуючись з солдатами, які це все чули через сканер, я зрозумів одне - крики росіян були мало схожі на людські крики. По відступаючим росіянам била артилерія, танки і стрілецька зброя. Так на самій виості оборону тримала 1 рота 234-го полку, нище, в самій Георгієвці, друга рота. Як я згадував вище, їх підтримувала мотострілецька рота 15 омсбр. І вона понесла втрати. Як мінімум 1 Т-72Б та БТР. На відео "Громадського" солдати розповідають, як підбили Т-72 і в подальшому оглядали його.
https://www.youtube.com/watch?v=SaXnUDD1xRQ
Більше того, цей Т-72 є навіть на карті Google Earth.

Підбитий танк Т-72 15 омсбр.

Неподалік Т-72 є і втрачений БТР(?). Цю техніку українські бійці спалили навпроти другого БП.

Танки 15 омсбр після боїв в Україні, осінь 2014-го, Ростовська область.


Звісно, що разом з танками і ББМ зайшла і артилерія. Не включаючи 2С9 десантників артилерійським вогнем їх підтримували МСТА-С 15 омсбр котрі розташувалися в Карла Лібкнехта. Знімок за 31 серпня, але цій батареї САУ нічого не заважало приїхати туди раніше і вести вогонь звідти. Стволи повернуті в сторону Лутугіно.

Фрагмент бою. 20 серпня.
https://www.youtube.com/watch?v=E8SRi1EsXMk

А хто ж корегував нашу артилерію ? Про цю людину насправді можна написати окрему статтю. Отже, артилерійським корегувальник на даху лутугінського заводу був розвідник 24 омбр Володимир Гера.

Лейтенант розвідроти Володимир Гера на даху заводу. Лутугіно. Позивний "Глаз".

В кінці серпня під час найзапекліших боїв з російською армією в секторі "А" Володимир отримав серйозне поранення, котре поставило під питання його можливість ходити. На щастя зараз він лікується в США і у нього є великі шанси стати на ноги.


Окрім танку та БТР українці захопили дві БМД-2 та одну знищили. Нажаль фотографії знищої БМД я так і не знайшов. Безпосередньо ці 3 БДМ були біля висоти "Сармат".

Захоплена БМД-2 1 ПДР 234 ПДП.

Якщо ж брати суто по людським втратам, то по моїм даним, вони становлять від 16 до 22 вбитих лише у першій роті. Скільки поранених у цій же роті ? Скільки загиблих/поранених в інших ротах ? Я не знаю і гадати не збираюся. Говорячи про втрати росіян вважаю за потрібне назвати і наші втрати. Вони складають 8 чоловік. Це за 1 день боїв з російськими десантниками. Після бою 19-20 серпня (20 серпня він тривав до другої половини дня) 1 роту 234 ПДП вивели з України. Вона втратила боєздатність.
Декілька фотографій 234 ПДП:





Кажуть, що доволі смачний пайок.

Розлючені росіяни почали поливати Георгієвку з БМ-27.


Я би дуже хотів героїзувати ці події. Написати, як наші йшли на штурм висоти, або як до того вони мужньо її тримали. Але це було б брехнею. Це не Савур-Могила і тут у вигляді солдатів виступають мобілізовані бійці. Тому тут все вирішує артилерія. Таким чином, підсумовуючи це все, я хотів би зазначити наступне:
-234 ПДП та 15 омсбр зайшли 15-16 серпня на територію України і виступили в якості авангарду;
-мета атаки на "Сармат" полягала в тому аби захопити стратегічну висоту;
-після закріплення на висоті (на штурм було кинуто доволі серйозні сили: 2 ПДР та одна мотострілецька) планувалося знищити артилерію ЗСУ;
-після знищення артилерії планувався захід основних мотострілецьких БТГр в сектор "А";
-завдяки тому, що українці відбили атаку росіян, не дали їм закріпитися на цій висоті, Лутугіно більше не штурмовали, а лише поливали артилерію. Це врятувало не лише весь сектор і сотні життів солдат, а й, не побоюся цієї фрази, всю Україну.
Адже давайте уявімо, все ж таки, якби це виглядало, якщо б росіяни реалізували свій план ?
"Українські війська відступають з Лутугіно. Росія обстріляла зі своєї території Щастя і низку н/п", "У львівських десантників в аеропорту закінчується провізія", "Українські солдати в Новосвітловці здалися в полон" і т.д. Адже якщо б росіяни захопили Лутугіно і знищили артилерію, то сотні солдатів в аеропорту, біля Кр.Луча та Хрящуватому-Новосвітловці опинилися б в оточені. Ну хоча б могли наступати в усіх напрямках, ага. Тут би не було напіврозбитих БТГр ЗСУ, котрі в серпні-вересні відступали з-під Луганська, тут вони б було повністню знищені.

"Гради" 24 омбр. Друга реактивна батарея.


Палаючий завод в Лутугіно.


Рибзавод.

Практично паралельно із цим українські десантники з 95 оаембр (13 батальйон), частини 1 БТГр 30 омбр (зі сторони Лутугіно їм допомагала 2 БТГр 30 омбр) та механізована рота 72 омбр вели бої біля Красного Луча, де вони, згідно звіту ГШ, вперше зустрілися з РА. По моїм даним, це були десантники 247 ДШП. Є і по ним у мене декілька фотографій.

Десантники в Лутугіно.

В Дяково, на кордоні з РФ. По моїм даним там була база російської армії.

Даний десантник отримав поранення і лікувався в Антрациті.

Таким чином, 247 ДШП практично нічого не заважало у потрібний час (коли 234 ПДП знищить нашу артилерію) розпочати наступ у повній силі залучившися підтримкою мотострілецьких бригад котрі б менше ніж за день прибули у визначений квадрат.
Радує те, що командування врахувало помилки і укріпили висоту. Таким чином вони послали туди 5 танків 1 ОТБр (біля висоти) та механізовану роту.

1 ОТБр на "Сарматі".


Після бою.


Статті Андрія:
1) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_95-%D1%97_%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B8 - Рейд;
2) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97_%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96_2014 - бої на кордоні;
3) Для чайників - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%90; https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9C; https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97; і сектор С (багато тексту написано безпосередньо ним, але не весь): https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%A1.